“Меланхолійний вальс” (1990) за твором Ольги Кобилянської
Екранізація однойменної новели Ольги Кобилянської, у якій описується боротьба освічених жінок з міщанськими звичаями. Три дівчини з однієї родини дуже захоплені мистецтвом і збираються присвятити йому життя. Та на дворі початок двадцятого століття з усіма властивими тому часу недоліками, і шлях до мрії усипаний труднощами.
Тіні забутих предків (1964) історична драма
Поетична драма про велике кохання розгортається у серці Карпат на Гуцульщині. Палійчуки й Гутенюки – два смертельно ворогуючі роди. Але поки батьки сипали прокльони, їхні діти, Іван і Марічка, відкрили в собі почуття, сильніші за ворожнечу. Головні герої покохали одне одного, та бути разом на цьому світі їм не судилось. Фатальний випадок назавжди розлучає закоханих, об’єднає їх тільки смерть.
Український художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка. Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Знакова стрічка в історії українського кіно.
Сергій Параджанов зумів передати на екрані самобутню культуру Карпат, ні з чим незрівнянну фольклорну стихію гуцулів, їхні багатовікові звичаї та обряди. Цей новаторський для свого часу фільм заклав основи українського поетичного кіно, а після акції проти арештів українських інтелектуалів став одним з головних символів дисидентського руху та боротьби українців з радянським режимом. «Тіні забутих предків» здобули світову славу, стрічку показували на фестивалях у Венеції, Локарно, Барселоні, Нью-Йорку та Лондоні.
“Ледве я вчитався в повість Коцюбинського, як захотів ставити її. Я закохався в це кристально чисте відчуття краси, гармонії, нескінченності. Відчуття межі, де природа переходить у мистецтво, а мистецтво – в природу”, – писав Сергій Параджанов у статті для журналу Мистецтво кіно у 1966-у році.
4 вересня 1965 року в Києві відбулась прем’єра фільму режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Цей геніальний фільм пронизаний атмосферою народного духу став одним із символів українського кіно. Під час прем’єри Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл влаштували акцію протесту проти масових арештів українських інтелектуалів, які пройшли напередодні. Це вплинуло на долю самого фільму, який радянська влада поставила «на полицю». Сам Сергій Параджанов зазнав переслідувань, а потім був заарештований. Проте, історія все розставила на свої місця. «Тіні забутих предків» назавжди залишились в золотому фонді світового кіно, а його критики та переслідувачі пішли в небуття.
У масових та обрядових сценах задіяно мешканців села Криворівні Верховинського району Івано-Франківської області), в якому відбувалися зйомки.
У їхньому виконанні звучать також народні пісні й закадрові тексти. Фільм видався дебютним для Івана Миколайчука, що згодом стане відомим актором і режисером, а також одним із символів українського кінематографа.
Зйомки відбувалися у селі Криворівні Верховинського району Івано-Франківської області та на його околицях. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість. У перший рік прокату фільм переглянули 8,5 млн глядачів.
Гарвардський університет додав стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві. Картина займає 1-шу позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. “Тіні забутих предків” отримали 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
Кайдашева сім’я
Сюжет “Кайдашевої сім’ї” охоплює події, що відбулися у великий сільській родині Кайдашів. Ми зустрічаємося з героями: Кайдашем, його дружиною Марусею та двома їх синами Карпом і Лавріном у переламний момент існування сім’ї, коли дорослішають діти, обирають собі пари і починається інше життя. У цьому фільмі сміх лунає крізь сльози й навпаки. Комічні і драматичні ситуації, у які потрапляють персонажі, взяті із самого життя.
Василь Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон»
Веселий мультик за мотивами однойменної казки Василя Симоненка розповість про царя Плаксій з країни Сльозолий, в якій не можна сміятися і радіти. Але що ж буде, як він зустрінеться з веселим Лоскотуном?
І.Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»
Мартин Боруля – українська комедія за мотивами трагікомедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля”. Український гумор. Український фільм, українське кіно українською мовою. 1953 рік.
В. Стефаник. «Камінний хрест»
За мотивами новел Василя Стефаника “Камінний хрест” та “Злодій”; про трагічну долю галицького селянина Івана Дідуха, який вимушений на старості літ покинути свою вбогу землю і вирушити з дітьми на чужину в пошуках примарного щастя.
В. Винниченко. «Момент»
Короткометражний фільм, екранізація за оповіданням Володимира Винниченко “Момент”.
Режисер: Олександра Тесленко, Творча Майстерня “ПЕРСПЕКТИВА”, Майстер: Одинець Олексій Сергійович
Оператор : Сергій Бичков
Продюсер : Руслан Тесленко
Асистент режисера: Дмитро Самборський
Звукорежисер: Максим Андрух
Гример: Марина Батура
Актори : Анастасія Вергелес, Степан Бурим, Володимир Палаш
Леся Українка. «Лісова пісня»
Фільм був знятий режисером Віктором Івченком на кіностудії імені Олександра Довженка у 1961 році. Головну роль у картині виконала видатна українська актриса Раїса Недашківська. Тоді — 17-річна київська школярка, для якої роль Мавки стала першою у кіно та однією з найбільш знакових у житті.
«Леся Українка своїм твором перетягнула українців через апокаліпсис XX століття, об’єднала видимий світ із невидимим і рослинним, створила ідеальний персонаж паралельного світу — Мавку. “Лісова пісня” — шедевр, у якому закладена наша цивілізація, це душа України». (Народна артистка України Раїса Недашківська).
Ролі у фільмі виконали Ада Роговцева, Володимир Сидорчук, Петро Вескляров, Володимир Рудін, Валерій Квітка, Варвара Губенко, Раїса Пироженко, Володимир Максименко, Леонід Марченко.
Музику до картини створив видатний український композитор Ігор Шамо.