Що таке квадробіка?
Квадробіка — це неофіційний вид спорту, назва якого походить від латинського слова quattuor (“чотири”) та англійського aerobics (“аеробіка”). У цьому спорті учасники пересуваються рачки, наслідуючи рухів тварин. Під час занять квадробери зазвичай надягають маски тварин, накладні вуха, штучні хвости та рукавички у вигляді лап. Змагання з квадробіки проходять у багатьох країнах, включаючи біг рачки, плавання, імітацію полювання і навіть сон у позі тварин. Часто такі заняття проводяться на відкритих майданчиках, наприклад у громадських парках.
Хто такі квадробери?
Квадробери — це учасники нового тренду, пов’язаного з квадробикою, своєрідною формою фізичної активності, в якій люди переміщаються рачки, наслідуючи рухів тварин. Квадробіка отримала свою назву від латинського слова “quattuor” (чотири) та англійського “aerobics”. Спочатку вона виникла в Японії, коли спринтер Кеничі Іто почав тренуватися в бігу рачки, прагнучи наслідувати приматів. Згодом квадробіка поширилася на Захід, ставши популярною серед молоді в США і, згодом, у Європі. Квадробери, в основному, діти та підлітки віком від 7 до 14 років, часто використовують аксесуари, такі як маски, вуха, хвости та рукавички, імітуючи тварин. Це захоплення, яке поєднує в собі елементи спорту та ігри, стало особливо популярним завдяки соціальним мережам, наприклад, у TikTok, де квадробери діляться своїми відео. Однак, незважаючи на безневинність, квадробіка викликала занепокоєння у дорослих, особливо через випадки агресивної поведінки серед дітей, захоплених цією субкультурою. Деякі батьки та громадські діячі вважають це захоплення потенційно небезпечним і навіть вимагають його заборони. Таким чином, квадробіка та квадробери — це приклад сучасного молодіжного тренду, який спричиняє неоднозначну реакцію у суспільстві. Історія виникнення квадробіки
Кеничі Іто, японський спринтер, вважається засновником квадробіки. У дитинстві його називали “мавпою” через його зовнішність, що спонукало його створити унікальну техніку пересування на чотирьох кінцівках, натхненну рухами мавп. Якось поліція Токіо затримала його після того, як він пересувався таким чином вулицями, і утримувала його в ізоляторі кілька днів. Іто розповідав, що він вирушив у гори на місяць, щоб організувати тренувальний табір рачки. Проте, вже першого дня мисливець, взявши його за дикого кабана, спробував його підстрелити. У 2008 році Іто зумів легітимізувати своє захоплення, коли Книга рекордів Гіннеса зафіксувала його світовий рекорд — 18,58 секунди на дистанції, подоланій на чотирьох кінцівках. Пізніше інші японці спробували побити його рекорд, і в наступні роки це захоплення набуло популярності і в інших країнах. Квадробіка, на відміну таких субкультур, як теріани і фуррі, має спортивне походження. Квадробери підкреслюють це, щоб уникнути порівнянь із творчими та духовними рухами. Довідка. Теріани — це представники субкультури, заснованої на ототожненні людей коїться з іншими біологічними видами. Їхній рух виник у 1992 році в інтернет-спільноті alt.horror.werewolves. Фуррі – інша субкультура, де учасники використовують звірячі образи для творчого самовираження, створюючи персонажів з антропоморфними рисами.
Квадробіка та фізична культура
Фітнес-експерти відзначають, що тренування, що включають природні рухи, такі як переміщення на чотирьох кінцівках, вже давно популярні у фітнес-індустрії. Однак важливо не змішувати запатентовані методики з непрофесійним наслідуванням, що не враховує анатомічні особливості. Ортопеди також звертають увагу на важливість дотримання правил безпеки при заняттях квадробикою. Важливо пам’ятати, що скелет людини створений для вертикального навантаження, і що основними ризиками для дітей, які захоплюються квадробикою, є загальні небезпеки на вулиці, такі як іржаві цвяхи, бите скло та ризик зараження правцем. Якщо дитина грає в такі штуки, важливо пояснити, що краще це робити далеко від небезпечних місць і захищати руки щільними рукавичками. А планова вакцинація від правця допоможе знизити ризики за можливих травм.